Причиною дитячих капризів та вередувань може бути відсутність уваги та турботи батьків

Досить часто в магазинах можна спостерігати за сценою, коли мама вмовляє та заспокоює своє чадо, яке не своїм голосом кричить: «Хочу машинку!» Погрози і всілякі слова не діють, а дитина і надалі вередує і привертає увагу людей своєю поведінкою. Все закінчується тим, що в мами настрій зіпсований, а дитина змучена від істерики.

Чому ж дитя вередує та влаштовує істерики? Можливо, розбещений або вихований в рамках вседозволеності, йому не дозволили зробити те, що він робить зазвичай (в даному випадку, купити машинку). Причин дуже багато, давайте розберемося.

Диктатура слабкого?

Взагалі, дитячі капризи - це досить ефективний засіб маніпуляції батьками, прояв так званої «диктатури слабкого». Тобто маленька дитина сльозами, криками і іншими подібними емоційними діями може фактично вимагати все що завгодно від своїх батьків, які теж, побачивши подібну поведінку дитяти, починають робити що завгодно, аби він замовк, і втрачають здатність логічно мислити.

Особливо такі «приступи» стаються, коли батьки з дитиною заходять в магазин або супермаркет, де товари можна взяти руками. Багато батьків, які не хочуть, аби дитина плакала, дозволяють їй усе, або ж, навпаки, пригнічують й не дають їй самій вчитися робити вибір.

«Ні заборона, ні вседозволеність не допоможуть дитяті вирости повноцінною особою, тому не варто ні капризам потурати, ні ігнорувати насущні потреби», - вважає практичний психолог Наталя Ханецька.

На думку психолога, є декілька типів дітей: недолюблені та розбещені. В першому випадку, діти отримують мало любові та уваги від своїх батьків і тому вимагають компенсації у вигляді іграшок чи інших речей. В другому ж, навпаки — батьки у всьому потурають своєму чаду і табу на будь-яку річ дитина сприймає з агресією. Проте, як відрізнити потреби від капризів? Тут спочатку варто поговорити про те, з якої причини діти взагалі звикають вередувати.

Причини капризів

Звичка вередувати у дітей інколи формується ще з народження. Часто буває, що мама, через хатні клопоти, не підійде до дитини, допоки та не розплачеться. Таким чином, у маляти закріплюється свого роду умовний рефлекс: якщо хочеш, аби твої батьки тебе почули, дізналися про твої потреби - треба кричати чим гучніше. З часом такі діти відвикають просити, а відразу переходять до істерики, не намагаючись висловити своє прохання звичайним тоном. І в чомусь вони мають рацію - мовляв, навіщо час витрачати, все одно його не почують.

У дитяти формується потреба до неадекватного вираження своїх емоцій, і навіть банальне прохання купити іграшку чи цукерку виглядає як каприз. Батьки не квапляться його виконувати, а дитя кричить ще голосніше. Загалом, в результаті виходить скандал і  жодного розуміння. «Дитину вважають нервовою, дають їй заспокійливі препарати, і ніхто не задумується, що всього лише треба просити її висловлювати свої потреби звичайним голосом (і чути ці прохання), а всі капризи, навпаки, ігнорувати», - радить Наталія Ханецька.

Поради батькам

Рецепти подолання дитячих істерик можуть бути різними. Одні закривають своє чадо в дитячій кімнаті з закликом подумати над своєю поведінкою або просто залишають дитя, відходять подалі, даючи йому зрозуміти, що аудиторії у нього немає. Деяким дітям, аби заспокоїтися, потрібний суворий батьківський кулак або жорсткіша реакція мами. Жаліючи або караючи дитину, потрібно пам'ятати, що сльози - звичайна дитяча реакція на біль і образу можуть перетворитися на знаряддя емоційного шантажу батьків.

Аби уникнути цього, психолог Наталя Ханецька радить навчитися попереджати спалахи істерики. «Діти швидше вибухають плачем і криком, коли вони втомилися, зголодніли або відчувають, що їх кваплять. Постарайтеся передбачати такі моменти: не вирушайте в магазин за покупками, коли ваше дитя зголодніло. Збираючись в сад, не пропонуйте надіти одяг, який дитя  може забруднити», - радить психолог.

Також потрібно навчити дітей відволікатися від капризів. Маленькі діти більш схильні реагувати на прохання батьків зробити щось, ніж прислухатися до наказу припинити вередувати. Тому, якщо ваше дитя кричить і плаче, попросіть підійти до вас, дайте йому що-небудь в руки, замість того, аби вимагати припинити крик. У першому випадку дитина більш охоче виконає прохання.

Аби навчити дитину не капризувати в людних місцях, їй потрібно допомогти зрозуміти той емоційний стан, який вона переживає. Дитя може не усвідомлювати своє відчуття люті. Аби допомогти йому контролювати свої емоції, вам слід дати їм певну назву, наприклад: «Можливо, ти сердишся тому, що не отримав іграшку». Дайте дитині чітко зрозуміти, що, не дивлячись на відчуття, є певні межі її поведінки. При цьому скажіть: «Хоча ти і розсердився, не можна кричати в магазині». Це допоможе дитяті зрозуміти, що є ситуації, в яких така поведінка не допускається.

Неодмінно скажіть дитині правду відносно наслідків. При розмові з маленькими дітьми часто буває корисним пояснити наслідки їх поведінки. Вистачить таких слів: «Ти поводишся погано, і ми не дозволимо цього. Якщо ти продовжуватимеш, тобі доведеться піти до себе в кімнату».

І наостанок: якщо дитина відчуватиме любов і турботу від своїх батьків, вона робитеме усе, аби мамі і татові було добре. Проявляйте мудрість і турботу у вихованні ваших дітей, і ніякі істерики вам не дошкулятимуть!

Як впоратися з капризами?

- Не давайте дитяті «зациклитися» на істериці.

- Намагайтеся не звертати уваги на каприз.

- Займайтеся справами, як ні в чому не бувало.

- Не поступайтеся, якщо ви вважаєте, що маєте рацію.

- Скажіть дитяті, що його погана поведінка - це нецікавий спектакль.

- Придумайте абсурдну ситуацію, яка виставить каприз в карикатурному вигляді.

- Відверніть увагу дитяти яким-небудь жартом.

- Розкажіть дитяті, як він засмутив вас своїм капризом.

- Помиріться з ним. Не проявляйте свого незадоволення після того, як конфлікт вичерпаний.

- Показуйте дитяті, що ви його дуже любите.