На жаль, як часто трапляються у нашому житті речі, коли ми сваримося. І одна справа посперечатися із близькими людьми, потім пробачити їм, забути і жити далі.

І зовсім інша справа, коли після з’ясування стосунків з якимось опонентом, ми вирішуємо викреслити його зі свого життя, перестати з ним спілкуватися назавжди. Ось тут, як правило, і виникають підводні течії, що перешкоджають нашому душевному благополуччю.

У чому ж справа? Чому так важко назавжди припиняти спілкування і прощатися з людиною через сварку? Як впливає така життєва тактика на співрозмовників? Що зробити, щоб полегшити відчуття розставання та зробити спогади неболючими?

Що ж, давайте спробуємо розібратися в цьому питанні.

По-перше, проаналізуймо причини наших розривів стосунків. Найчастіше це не що інше, як образа. Коли ця сама образа є дуже сильною, а ми не знаходимо у собі внутрішніх сил до прощення, тоді і виникає думка: „Цієї людини для мене більше не існує”. Так і припиняється спілкування зовнішнє. Але внутрішнє (думки, спогади, одвічні перемовляння та діалоги) продовжується і може тривати роками. Таким чином накопичується все більше злості, агресії і бажання помститися. От і виходить, що з людиною ніхто і не попрощався, а продовжує жити з нею і далі.

По-друге, всі ці думки спонукають нас до постійного негативу. Людина живе негараздами, сварками, звичними суперечками. Так замість доброго внутрішнього комфорту (адже фізично опонента немає поряд), вона все одно перебуває у скандальному стані. Отже, про душевний спокій і немає потреби говорити. А всім відомо, що стається з організмом під час тривалого стресу.

По-третє, враховуючи теорію матеріальності думки, не будемо забувати, що ваш „ворог” відчуває всі ваші „послання” в його сторону. І відповідно, про його благополуччя теж можемо не говорити – йому погано. Але ж все, що ми бажаємо ближньому, бумерангом повертається до нас з подвійною силою. От і виходить як у нашому національному прислів’ї: „Нехай мені погано, а сусіду буде ще гірше”. Тільки тут гірше нам самим.

І ще одне. Не кожен усвідомлює, що ненависть – страшна річ. Адже, навіть, саме слово читається як „не видіти”, „не бачити”. Буквально той, хто ненавидить, не хоче бачити людину, тобто підсвідомо бажає їй смерті. А це вже не тільки сильні негативні емоції, але, якщо хочете – гріх.

Що ж робити, щоб полегшити вимушене розставання?

Тут треба попрацювати над собою. Звичайно, легше звинувачувати всіх і кожного у своїх негараздах, згадувати і бажати кривднику пережити найгірше, „Щоб зрозумів як мені було важко” і т.д. Але це не конструктивний і дуже шкідливий варіант, про який ми говорили вище. Але ж можна зробити все правильно і з найменшою шкодою для себе і оточуючих.

Ну вже так сталося, що ви різні люди, що ви не бачите потреби і душевної можливості спілкуватися далі, що ця людина впливає на вас, як емоційний вампір, і припинивши спілкування з нею, ви, в першу чергу, убезпечите себе. Тоді треба прощатися, але по-доброму, по-людськи. Не потрібно зосереджуватися на негативі, згадувати все погане. Адже, якщо ви з самого початку дозволили, щоб до вас так ставилися, то за це є і ваша відповідальність. До того ж, якщо ви тривалий час спілкувалися, то, напевно, є що згадати і приємне, позитивне. Тому, як би вам не хотілося „мусолити останні розбірки”, спробуйте всіма своїми силами припиняти потік шкідливих думок, а намагатися згадувати добре. Таким чином ви не тільки не псуватимете собі настрій і здоров’я, але ще й скоріше забуватимете цю людину, відпускатимете її із свого життя.

Щиро бажайте цій людині щастя. Тут все просто. Важливо усвідомити, що тільки щаслива людина не буде згадувати сварки з вами, посилати вам негатив, мститися і взагалі згадувати вас. А вам же цього і треба!

І пробачте вже свого опонента. Я розумію, що іноді це так важко зробити, але це проста і необхідна умова для мирного існування. Спробуйте самі пробачити і прийняти те, що між вами відбулося. Якщо не вдається – сходіть до психолога. Використовуйте свою віру у Бога та його закони – сходіть до церкви, порадьтеся із священиком. Врешті решт, поговоріть із доброю людиною, яка вміє прощати і навчить цьому вас.

Намагайтеся зрозуміти, що минуле – це те, що пройшло. Все, його вже не існує, воно лише у спогадах. А жити треба теперішнім. Саме спогади, постійні внутрішні суперечки та діалоги з партнером з минулого забирають нашу енергію і час, які треба використовувати тепер і зараз. Живіть сьогоднішнім днем, в добрі і злагоді з самим собою і оточуючими людьми (навіть, якщо це люди з минулого). Створюйте навколо себе добро, благополуччя та мир, у ньому ви і житимете.