Бабуся для дитини повинна бути порадницею, а для батьків маляти – помічницею

Часто трапляється, коли батьки мають йти на роботу, тому змушені залишати своїх дітей вдома на бабусю та дідуся. З одного боку це добре, адже бабуся – надійна людина, на яку можна покластися і бути впевненою, що вона доглядатиме за вашим чадом. З іншого боку, відсутність батьків - не кращий спосіб виховання маляти, адже годувати, навчати та насолоджуватися розвитком дитини мають батьки, а не бабуся з дідусем. Яку роль відіграє бабуся у вихованні дитини, ми запитали у практичного психолога Наталії Ханецької.

«Батькам потрібно докладати усіх зусиль, аби проводити з дитиною більше часу. Перший зуб, перші кроки, перше слово – це усе належить батькам, а не родичам. Навіть коли роботу відкласти не можна, віддайте дитину у дитячий садочок, де вона з однолітками буде пізнавати світ, а в другій половині дня заберіть її і намагайтеся бути з своїм малям до кінця дня», - вважає Наталія Ханецька.

Якщо бабуся бере на себе роль мами і починає самотужки вирішувати, що дитині їсти, в що одягнутися і коли лягати спати, це може завдати дитині важкий стрес – кого ж приймати за маму?

Підростаючи, діти починають усвідомлювати, що світосприйняття бабусі і дідуся дещо відрізняється від їхнього. Для переважної більшості бабусь онуки завжди залишаться дітьми, яких потрібно носити на руках. Проте діти з часом вимагають незалежності, у них з’являється амбіції та прагнення бути дорослими. Саме тоді може виникнути табу бабусі та дідуся на самостійність онука. В такому разі розвиток подій може відбутися у двох напрямках – або дитина «вилазить» бабусі на шию, або бабуся втрачає авторитет в очах онуки.

Існує різний типаж бабусь – є такі, що читають літературу про нові течії виховання дітей та добре сприймають нововведення у сфері педагогіки, та ті, які зациклені на радянській системі виховання і переконані, що так, як їх вчила їхня бабуся, буде найкраще.

«Моя мама переконана, що немовляті обрізати нігті ножицями не можна. Вона впевнена, що їх потрібно обгризати. Можливо, колись не було маленьких манікюрних ножиць, які дозволяють обережно обрізати нігті, і тому наші батьки змушені були їх обгризати. Тепер різних манікюрних предметів достатньо, тому я вважаю, що гризти нігті не варто», - розповіла мама тримісячного Сашка Олена Петрова.

Подібних історій та навчань бабусь безліч, але не усьому потрібно вірити, адже мама сама знає, що краще для її дитини.

Бабуся для дитини повинна бути порадницею та другом, а для батьків маляти – помічницею. Звичайно, бути хорошою бабусею важко - проблеми зі здоров’ям та вік вже не той, це інколи може завадити повністю віддатися турботі про малюка. Проте кожна бабуся повинна знати, що спілкування з онуками дарує безліч втіхи та радості, що обов’язково позитивно вплине на її здоров’я та настрій.

«Мудра бабуся завжди правильно та з розумінням ставиться до виховання онуків і розумітиме, що це діти іншого віку. Вона ніколи не нав’язуватиме своїх ідей та стереотипів, а прислухатиметься до новітніх методів виховання дітей», - вважає Наталія Ханецька.

Інформаційна служба газети "Діловий тижневик "ВСІМ”